Про Болгарію

412

Болгарія — це європейська країна розташована в Південно-Східній частині Європи, якщо бути точніше на території Балканського півострова. Болгарія межує з багатьма країнами Європи такими як: Румунія, Сербія, Македонія, Туреччина і Греція. А східна частина Болгарії омивається водами Чорного моря, де розташовуються її знамениті курорти. Болгарія ділиться на три регіони: Мезія, Фракія і Македонія.

«Республіка Болгарія» — це офіційна назва країни. Парламентська демократія є формою правління в Болгарії, до того ж країна є однією з найстаріших в Європі.

Болгари – слов’янський за мовою і культурою народ з дуже складним етногенезом, що охоплює автохтонне фракійське населення Балканського півострова (цікаво, що вождь знаменитого повстання рабів у Стародавньому Римі Спартак був фракійцем), місцевих слов’ян, що з’явилися на Балканах під час великого переселення народів, та тюркські племена, що прийшли на береги Дунаю на чолі з ханом Аспарухом та залишили народові свій етнонім – болгари.

МОВА

Болгарська мова відноситься до групи південнослов’янських. Болгарське мовлення поділяється на два основних діалекти: східний і західний.

Староболгарська мова — класична мова слов’янських народів. Святі солунські брати Кирил та Мефодій створили слов’янську абетку у 855 році, яка називається Глаголицею. Вона освячена папою Римським. Письмовою слов’янською мовою середньовіччя є болгарська (що називається старослов’янською, староцерковнослов’янською або староболгарською).

ЕТНОКУЛЬТУРА

Одяг

Болгарський жіночий костюм складається з темного вовняного сарафану (сукман) з глибоким вирізом, білої тунікоподібної сорочки, кольорового пояса, яскравого фартуха. Взуття з сиром’ятної шкіри, візерункові вовняні панчохи. Однобарвну шовкову хустину жінки зав’язують на тім’ячку, і зліва під неї закладають квітку.

Чоловічий костюм у західних регіонах Болгарії – це білий суконний костюм, на сході – жовто-коричневий. Відрізняються також крій брюк та багато інших елементів.

Одяг дітей не дуже відрізняється від вбрання дорослих, але прикрашений петельками, стрічками і бантами.

ТРАДИЦІЙНА МУЗИКА І СПІВ

Для пісенної культури болгарського народу характерні давні обрядові, трудові, чабанські пісні, ритуальні співи зі складною мелодикою, нерегулярною ритмікою. Особливо поширені такі пісенні жанри: гайдуцькі (епос болгарського народу), ліричні, міфологічні.

Музичні інструменти, що відтворюють ритми болгарської музики: гайда (волинка), годулка, кеменче тамбур, кавал (довгаста відкрита флейта з дерева, інструмент чабанів). 

ТАНЦЮВАЛЬНА КУЛЬТУРА

Танцювальна культура болгар представлена такими танцями: хоро, ручениця. Хоро –танець, учасники якого тримаються один за одного, як правило, утворюючи коло. Цим танцем закінчуються свята.

ТРАГЕДІЯ НАРОДУ

Найбільший удар болгари перенесли під час ІІ світової війни, коли частину бессарабських болгар виселили до Сибіру і Середньої Азії.

1944 року, в час сталінського очищення Криму від етнічно “чужих” елементів, разом з кримськими татарами, греками, німцями і вірменами депортації було піддано й місцевих болгар (близько 14000-15000), це неофіційно пояснювали тим, що Болгарія брала участь у Другій світовій війні (до 1944р.) на боці Німеччини., у 1946 – 47 роках близько половини болгар Північного Причорномор’я загинули з голоду.

ВОЛЯ ДО СВОБОДИ

ХТО ЗА БАТЬКІВЩИНУ ПОЛЯЖЕ, ТОЙ НЕ ВМИРАЄ…

Ці рядки видатний болгарський поет, борець за визволення свого народу від турецького ярма Христо Ботев присвятив народному герою-повстанцю Хаджі Димитру, долю якого йому судилося повторити. Христо Ботев народився 6 січня 1849 р. в містечку Калофері. У 14 років за бажанням батька їде до Одеси, де його зараховують вільним слухачем ІІІ класу другої Одеської гімназії. Наприкінці 1865р. Ботева виключили з V класу гімназії. У березні 1867р. Ботев повернувся на батьківщину. Як згадував його сучасник С. Гендов, «зовсім іншим» приїхав він у Калофер, казав, «що повинно наступити визволення, досить уже тиранії, досить туркам панувати». Промова, яку виголосив Христо Ботев на святі на честь засновників слов’янської писемності Кирила і Мефодія (24 травня 1867р.), багатьом показала, яким він став.

В Румунії, яка в той час була центром болгарської революційної еміграції, Христо Ботев зближується з революційно настроєною болгарською молоддю, співробітничає в газетах «Свобода» і «Независимост», виступає з памфлетами, фейлетонами, статтями. У 1873 р. видає газету «Будилник», а з грудня 1874 — газету «Знаме». Ботев очолює болгарський революційний рух, включившись у роботу по підготовці збройного повстання. Він організував загін із 200 чоловік і відправився на батьківщину, щоб допомогти співвітчизникам. Загонові довелося пробиратися на Балкани, в глибину країни, бо у багатьох місцях повстання зазнало поразки. У нерівному бою з поневолювачами болгарського народу 2 червня 1876 року обірвалося життя 28-річного вождя революційного руху Христо Ботева. Мрія X.Ботева здійснилася. Його Батьківщина стала вільною і незалежною.

ДІАСПОРА

Болгари живуть у прикордонних з Болгарією областях Румунії, Югославії, Греції, Туреччини, а також в Угорщині, Україні, Словаччині, США, Австралії.

 Джерело: http://old.kngu.org/