Родная мова – цудоўная мова

311

16 лютого в Центральній міській бібліотеці ім. М. Кропивницького активістами Миколаївського обласного національно-культурного товариства білорусів «Голас Радзіми» було підготовлено яскравий захід до Міжнародного дня рідної мови — «Родная мова – цудоўная мова». Зала бібліотеки була оформлена в національному стилі йнагадувала білоруське обійстя. Звучала білоруська музика, учасники свята були одягнені в білоруські національні костюми.Вільних місць майже не було, серед присутніх — представники білоруської діаспори, різних національних громад, почесні гости та жителі Миколаєва, яким подобається білоруська культура.

Після вітального слова співробітника бібліотеки Наталі Моркви на екрані під спів заслуженої артистки Республіки Білорусь Альони Ланської «Куточак Беларусі» попливли пейзажі живописної білоруської природи: безкрайні ліси, сині озера, білі бусли — лелеки. Ми побачили чудові села, міста, замки, храми, щасливих дітей.

Вела свято голова товариства Тетяна Деменнікова, яка щороку готує цей захід і пише сценарії до нього. Вона привітала всіх з Днем рідної мови та почала розмову про рідну мову, про її велике значення для кожної людини, бо мова – це «адзенне душы». Без мови немає нації, немає держави.

Это слайд-шоу требует JavaScript.

На екрані один за одним з’являються портрети історичних і культурних діячів Білорусі: Ф. Багушевича, А.Пашкевича, народних піснярів Янки Купали, Якуба Коласа й інших, які зробили великий внесок у розвиток білоруської мови. Якуб Колас писав, що ніяке багатство у людей не буває дорожчим за їх рідну мову.

Багато віршів білоруських поетів прозвучало у прекрасному виконанні активістів «Голаса Радзіми» Катерини Романенко, Людмили Сокровищук, Тетяни Бусько, Галини Голуб, Галини Міняйло.

Присутні відчули красу буйної, шовкової, могутньої білоруської мови,  яку поети порівнюють з передзвоном струмочків, зі співом пташок, з милозвучною музикою.

Після свята виступили його гості, які з любов’ю висловлювали щиру подяку за ту насолоду, яку вони отримали від такого заходу. Ми довго не розходилися, розмовляли й фотографувалися, обмінювалися враженнями від побаченого й почутого, бажали один одному добра й любові, миру щедрій українській землі, яка стала другою батьківщиною для багатьох білорусів, і миру в наших душах.

Галина Міняйло