Культурний розвиток марійців

351

Музика

У марійцівв здавна існувала своя оригінальна музична культура. Музика марійців відрізняється багатством форм і мелодійністю. Марійський національними музичними інструментами є гуслі (Куслій), міхур (‘ьіувир), барабан (тумур) і різні труби (Пуч)-берестяні, рогові, дерев’яні.

Грою на гуслях супроводжувалися танці на святах, а також деякі релігійні церемоніі.Струни робили з овечих кишок або жив, налаштовували в п’ятитонного звукоряді. У лугових марійців яа гуслях грали тільки чоловіки, у гірських — переважно жінки, причому наречена повинна була обов’язково грати на своєму весіллі. На міхурі (рід волинки) грали здебільшого на весіллях у супроводі барабана; він вважався спеціально чоловічим інструментом.

Труби мали ритуальне значення. Берестяні труби (сурем Пуч) вживали для вигнання злого духа на літньому святі. У жнивні труби сурмили за тиждень до зняття врожаю. В осінні труби (гіиже Пуч) сурмили дівчата, які досягли повноліття.

У ряді районів музичні інструменти виготовлялися кустарями марійцями на продаж.

На народних музичних інструментах виконувалися мелодійні, сповнені ліризму, протяжні наспіви, вони супроводжували марійські пісні, виконувалася на них та інструментальна народна музика.

Цікаво відзначити, що російські композитори-Балакірєв, Глазунов, Афанасьєв цікавилися музикою марійського народу і використовували її в своїй творчості. Так, в середині Х1Хв. російським композитором Афанасьєвим був створений квартет «Волга» на основі мелодії однієї горномарійской пісні і гусельного танечні награності. Цьому квартету, тепло прийнятим музичної громадськістю, в 1860 р. була присуджена перша премія Російського музичного товариства. На основі марійської народної музики розвивається творчість марійських композиторів. Основоположником марійської професійної музики є перший марійська композитор — І. С. Палантай (Ключников, помер у 1926 р.) Він створив понад 50 творів. Більшість з них — обробки народних мелодій для хору. Палантай заклав основи багатоголосого хорового співу в марійській музиці. Він проявив себе також і на музично-педагогічному терені як керівник хору національної пісні.

Заслужений діяч мистецтв Марійської АРСР, найстаріший марійська композитор Я. А. Ешпай (помер у 1963 р.) є одночасно і теоретиком марійської музики. Йому належить монографія «Музична культура народу марі».

Музичні та пісенні твори марійських композиторів Я. А. Ешпая, К. А. Смирнова, А. І. Іскандарова, Н. А. Сідушкіна та інших різноманітні, але всіх їх ріднить органічний зв’язок з марійської національною музикою. У 1963 р. у Марійському оперному театрі була підготовлена постановка першого марійської опери композитора Е. Сапаева «Акпатир».

Велику роль у розвитку марійської хорової культури і пропаганди марійської музики зіграв хоровий колектив Радіокомітету, а також ансамбль пісні і танцю Марійській державної філармонії. Широко розгорнули роботу по підготовці кадрів марійських музикантів Йошкар-Олинський училище ім. І. Палант і музична школа для дітей ім. П. І. Чайковського. Відкриті музичні школи і в ряді районів Марійської республіки.

В даний час значний розвиток у Марійській АРСР отримало народне самодіяльне мистецтво. У колгоспах, на підприємствах, у навчальних закладах створюються сотні колективів художньої самодіяльності. Систематично проводяться огляди, свята пісні, фестивалі, звітні концерти і т. п. У республіці є близько 2 тис. гуртків художньої самодіяльності, які охоплюють до 25 тис. учасників. На оглядах художньої самодіяльності нерідко учасники її грають на національних музичних інструментах. Марійський ансамбль гуслярів двічі завоював право виступати в Москві на Всеросійському огляді художньої самодіяльності (в 1948 і 1954 рр..).

Фольклор і література

До революції Марійськійї народ не мав своєї національної художньої літератури. Свої думки, почуття, художні дарування і можливості він висловлював в усній народній творчості. Значне місце у фольклорі марійців займали пісні: ліричні, побутові, весільні, рекрутські, гостьові, танечні. Улюбленими були ліричні пісні, близькі до плачів. У них часто була відображена важка життя марійського народу. Існував навіть особливий жанр — «пісні печалі».

Крім пісень, широко поширені були казки, а також усні перекази і легенди. Майже в кожному селищі до теперішнього часу можна почути від старих людей оповідання про далеке минуле Марійського краю, про його перші насельниках, про легендарних марійських героях, що боролися за незалежність і щастя марійського народу.

Виникнення марійської художньої літератури відносять до періоду першої російської революції 1905-1907 рр.. Однак більшість поетичних творів цих років, які переслідували в основному просвітні цілі (автори С. Г. Чавайн, М. С. Герасимов, Г. Міка), побачили світ лише після Великої Жовтневої соціалістичної революції.

З перших же років після революції почала розвиватися масовий друк, стали виходити газети на марійській мовою, де і публікувалися перші твори марійських письменників.

Найбільший розвиток в марійській художній літературі отримала поезія. Першими представниками марійської поезії були Н. Мухін та Г. Міка. З виступаючих в даний час можна назвати чимало імен талановитих поетів: М. Казаков, Г. Матюковскій, В. Чала, М. Майн, Н. Ільяков, І. осьміна, А. Вик та ін У їхніх творах останніх років переважають теми мирного праці, комуністичного виховання радянської людини. Ці теми знаходять відображення і в ліриці, і в епічних творах.

Значну увагу приділяють марійські поети перекладам на рідну мову творів великих російських поетів — А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, М. Некрасова і радянських авторів — В. В. Маяковського, К. М. Симонова та ін Кращі вірші марійських поетів переводяться на російську мову. У 1950 р. був виданий російською мовою збірка віршів і поем М. Казакова «Поезія — улюблена подруга» (російською мовою), відзначений Державною премією.

Засновником марійської художньої прози був М. Шкетан. Він створив перший роман в марійській літературі «Еренгер». У цьому творі відображено життя марійського народу в перші роки колективізації. Тепер в марійській літературі є чимало творів, які зачіпають широке коло проблем сучасного життя. Описується і минуле марійського народу. У романах, повістях і оповіданнях Н. Лекайна, Д. Орая, Н. Ільякова, А. Ерикіна, 3. Каткова та інших відображені теми, що характеризують пробудження марійських трудящих в роки революційного підйому і створення нової національної інтелігенції в період колективізації села, боротьбу радянських людей під час Великої Вітчизняної війни та мирну творчу працю в даний час. В області марійської драматургії плідно працюють письменники С. Н. Миколаїв, Н. Арбан, що продовжують традиції перших марійських драматургів — А. Ф. Конакова, М. Шкетан та ін

Твори марійських письменників перекладені не тільки на російську мову, але й на мови інших братніх народів нашої країни. Багато з них стали відомі в країнах народної демократії.

У липні 1956 р. Спілкою письменників СРСР були організовані вечори марійської поезії з виступами поетів Марійській АРСР перед трудящими Москви. В порядку культурного обміну марійські письменники навесні 1961 р. виступали в братській Татарії, а в листопаді того ж року в Йошкар-Олі була організована тиждень татарської літератури та мистецтва.

Образотворче мистецтво

До Жовтневої революції у марійців не було професійного образотворчого мистецтва. Однак їх побутове орнаментальне мистецтво говорить про талановитості і художньому смаку його творців.

Серед інших видів народного прикладного мистецтва найбільше поширення в минулому мала вишивка, що застосовувалася для орнаментації одягу. Марійська старовинна вишивка відрізнялась гармонійністю форм, забарвлення, композиції. У жахливих житлових умовах, при світлі скіпки, в курній хаті марійські жінки створювали разючі за красою твори.

Орнамент вишивки на одязі різних локальних груп мав свої характерні особливості. Одяг лугових маріек прикрашалася широкими масивними смугами вишивки з великим візерунком, гірські Марійки вишивали вузькі смужки дрібним геометричним малюнком. Для вишивки марійців, що живуть в Башкирії, характерне переважання в забарвленні чорного, темно-синього і коричневого кольорів. Виконувалася вишивка без канви, по рахунку ниток; нерідко вона була двосторонньою. Спочатку обшивався чорними або синіми нитками контур візерунка, а потім заповнювався фон. Вишивання складного і дрібного візерунка вимагало великої затрати часу. Так, на обробку жіночої сорочки, наприклад, витрачалося не менше місяця.

Любов до вишивки марійські жінки пронесли через століття. Зразки сучасної вишивки на одязі свідчать про велику майстерність марійських жінок. Якщо для старовинної марійської вишивки були характерні геометричний візерунок, сильна стилізація тваринного і слабке застосування рослинного орнаменту, то в новій переважають рослинні візерунки: квіти,?? Істья, гірлянди. Нерідко включається в орнамент радянська емблематика. З’являються округлі лінії, чому сприяє освоєння нової техніки ^ тамбур, гладь). Характер вишивки нагадує татарську, іноді має схожість з українською.

На підприємствах місцевої промисловості під керівництвом худож-ника-прикладника JL А. Орлової Марійський вишивальницями створюються прекрасні зразки сучасної вишивки, які експонуються і на міжнародних виставках. Тільки в 1958 р. вироби марійських вишивальниць демонструвалися на дев’яти виставках — у Брюсселі, Дамаску, Познані, Кабулі, Загребі, Ізмаїлі, Лейпцигу, Осаці і, нарешті, в Москві. Вишивка тепер не безіменна. Імена вишивальниць Зайцевої, ФАЗЛЄЄВА, Бабусиному, Куклін, Новосьолова стають відомими не тільки в нашій країні, але і за її межами,

У марійців була розвинена також художня обробка дерева. Різьбленням прикрашали предмети господарського призначення, житло, начиння, її широко застосовували для орнаментації культових предметів. Поширені були дерев’яні різьблені черпаки для розливання пива і браги. В орнаменті ковшів гірських марійців переважала фігура коня, у лугових — зображення ведмедя і птахів.

Художня обробка дерева у гірських марійців набула характеру промислу. У селах нинішнього Горномарійского району — Шиндирьял, Носели, Шелаболкі, Чермишево-було розвинене кустарне виробництво випалених тростин і плетених Черемховий виробів. Ці традиційні види образотворчого народного мистецтва марійців існують у них і в даний час.

З середовища народних майстрів-різьбярів виросли професіонали, що використовують мистецтво обробки дерева в скульптурі. До числа їх треба віднести майстра-самоука Ф. П. Шабердіна. Його дерев’яні скульптури — «Марійська дівчина», «Среброзубая Пимпалче» (фольклорний сюжет), «Народні музиканти», а також ряд бюстів для пам’ятників письменникам республіки складають цінний внесок в образотворче мистецтво марійців. Народному майстру Ф. П. Шабердіну присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв.

Першим Марійський художником-професіоналом був А. В. Григор’єв, один з організаторів АХРР; він багато чого зробив для виховання національних кадрів художників в Марійській республіці в перші роки її становлення.

Розвитку художньої культури в республіці сприяло відкриття в двох її містах-Йошкар-Олі і Козьмодемьянск-краєзнавчих музеїв з великими колекціями картин. У картинній галереї при Козьмодемьянск музеї (відкритий в 1919 р.) поряд з роботами місцевих художників були виставлені картини великих російських живописців — Кустодієва, Врубеля, Шишкіна, Бенуа, Головіна, Малявіна, Жуковського та ін

У музеї м. Йошкар-Оли (відкритий у 1924 р.) експонуються кращі твори першого марійських художників — Горбунова, Атлашкіной, Добриніна та ін У 30-ті роки активно працювало творче об’єднання (філія АХРР) художників Поволжя, серед яких були В. К. Тимофєєв, П. А. Радімов, Г. А. Медведєв, Е. Д. Атлашкіна, К. Ф. Єгоров, П. Т. Горбунов, І. М . Пландін та ін Їх твори тих років відображали нове життя в молодій Марійській республіці і важке минуле народу («Агітатор з міста» Горбунова, «Збір ясаку» Медведєва та ін.)

Твори марійських художників, створені в роки Великої Вітчизняної війни, відобразили участь марійців у захисті Батьківщини: «Відправлення подарунків на фронт» П. Добриніна, «Здача срібла в фонд оборони Батьківщини» Б . Осипова.

В даний час в марійській образотворчому мистецтві представлені всі жанри: живопис, графіка, книжкова ілюстрація, театральна декорація.

Неодноразово проводилися республіканські художні виставки свідчать про значні успіхи, досягнуті Марійський художниками. Їхні твори експонувалися також і на виставках в Казані та Москві. Широкою популярністю користуються картини: «Підписання декрету про організацію Марійській автономії» і «Проводи кому-ність-добровольців на фронт» В. М. Козьміна, «Пугачов в марійської селі» Є. Д. Атлашкіной, «Народний співак» та «Настройці» І. І. Мамаєва, «Академік Мосолов серед колгоспників» Д. А. Митрофанова та ін

Театр

Перший марійська пересувний театр був створений в 1919 р. на основі самодіяльного колективу.

Ядро театру складали основоположник марііскоі літератури М. Шкетан, вчителі Бєляєв, Білків і ін Для підготовки акторів у м. Йошкар-Олі (тоді Краснококшайск) були організовані тримісячні курси. У 1926 р. було споруджено будинок театру і організована студія для підвищення кваліфікації працівників театру та підготовки кадрів.

У 1929 р. з закінчили театральну студію був організований Марійський державний театр. У 1930 р. його колектив уже брав участь у Всесоюзній олімпіаді мистецтв у Москві.

Великим успіхом користуються у глядачів п’єси з життя марійців, такі як «Салік» і «Айвіка» С. М. Ніколаєва, «В рідному селі» А. Волкова та ін У музичному супроводі таких п’єс використовуються марійські мелодії. Художнє оформлення п’єс яскраво відображає національні особливості культури і побуту, вивченню яких театр приділяє велику увагу. Театр працює також над постановкою п’єс російських класиків і радянських драматургів.

 

Джерело:http://04.com.ua/