Дівоча вежа в Баку

562

В історичному центрі древнього Баку в стінах неприступної Фортеці знаходиться один з головних символів міста — велична Дівоча вежа, включена в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Багато століть Вежа була найпомітнішою спорудою в панорамі міста. Перше з відомих зображень Баку відноситься до 1683 року і зроблено воно німецьким мандрівником Кемпфером. Дивлячись на цю картину навіть через три століття, можна впізнати на ній столицю, незважаючи на всі колосальні зміни, що відбулися за минулий період. І все завдяки незрівнянній Дівочій вежі, яка як тоді, так і зараз незмінним символом підноситься в центрі стрімко зростаючого і мінливого міста. А проведені в останні роки відновлювальні та реставраційні роботи дозволили пролити нове світло на багатогранну історію Дівочої вежі.

Відновлювальні роботи Дівочої вежі і створення нової музейної експозиції були ініційовані урядом і здійснені в 2011-13 роках за найсучаснішими стандартами. Реставрація і консервація були реалізовані німецькою компанією Remmers і австрійською фірмою Atelier Erich Pummer, а створення експозиції музею було здійснено спільно з латвійською компанією Dd studio.

Відкрита для відвідування в січні 2014 року посвіжіла і покращена Дівоча вежа зустріла городян і гостей столиці новою експозицією, за технічним оснащенням не має собі рівних в Європі. Судіть самі, на 8 поверхах Вежі встановлено в цілому 34 демонстраційних панелі і монітори, 22 з яких інтерактивні. Спеціально для нової експозиції за допомогою тривимірного і графічного анімаційного дизайну були підготовлені десятки роликів і сучасних інсталяцій, за допомогою яких наочно підноситься інформація про спорудження Дівочої вежі, її внутрішню структуру і призначення, що змінювалась в різні історичні періоди. У музеї Вежі навіть є унікальний геліодісплей, в якому зображення проектується на хмару з найтоншого водяного пилу, формуючи тим самим незвичайний ефект голограми.

Реставраційні роботи були проведені трепетно ​​не тільки по відношенню до самої вежі, але і до роками формованого навколо неї екологічного середовища. Відомо, що Дівочу вежу здавна облюбували стрижі, що вили кучеряві гнізда і вигодовували потомство в ущелинах між почорнілою від часу кладкою або в нішах під віконними прорізами. В рамках програми по консервації Дівочої вежі сотні таких гнізд були дбайливо перенесені і закріплені на розташованих поблизу від пам’ятника будинках та спорудах. Для того щоб переманити птахів в нові місця проживання, були використані спеціальні електронні приманки, привезені з-за кордону.

За виконану роботу по збереженню екологічної рівноваги навколо Дівочої вежі Управління Державного історико-архітектурного заповідника «Ічерішехер» заслужило подяку від міжнародної екологічної організації Greenpeace.

Відзначимо, що виявлені при реставраційних роботах артефакти ще більше збагатили експозицію музею Дівочої вежі і дозволили пролити нове світло на ряд питань, що стосуються її історії.

Археологічні артефакти, що відносяться до II-I століть до н.е., виявлені під час розкопок навколо території Дівочої вежі і виставлені в новій музейній експозиції, є наочним підтвердженням того, що місто Баку відноситься до античного періоду. А сама Дівоча вежа, ймовірно, розташована в самому древньому місці міста.

Точний вік Дівочої вежі на сьогоднішній день не встановлено. За оцінками фахівців, часом будівництва Дівочої вежі можна вважати період VIII-VII століть до нашої ери. Дивно, але згідно з цими даними, Дівоча вежа є практично ровесницею знаменитих мезоамериканських пірамід і набагато старша таких, що не дійшли до наших днів «Чудес світу» як Олександрійський маяк, Висячі сади Семіраміди, Статуя Зевса в Олімпії, Колос Родоський і ін.

Вдумайтеся тільки, Дівоча вежа з висоти скелі, на якій була споруджена, вже століття безмовно дивилася на води Каспію, коли Олександр Македонський завойовував світ, коли Стародавній Рим переживав розквіт, коли починала будуватися Китайська Стіна, а до виникнення Київської Русі і Монгольської імперії залишалося більше тисячі років!

Дівоча вежа таїть в собі багато загадок, однією з яких є її походження. У 1962-63 роках на підлозі першого поверху Вежі проводилися археологічні дослідження. В результаті розкопок, проведених до глибини 5 метрів, стало ясно, що фундамент пам’ятника грунтується на величезній скелі, що має ухил у бік моря.

Ім’я архітектора та будівельників цієї геніальної споруди досі невідомо. Хоча у верхню частину вежі праворуч від входу вмонтована кам’яна плита з двустрочним куфічними написом, яка говорить: «Губбіо (купол, звід) Масуда ібн-Давида». Довгий час, виходячи з цього напису, вежу навіть помилково датували XII століттям.

Але сьогодні дослідники переконані, що ця плита явно з’явилася на вежі пізніше, так як вона випадково і неакуратно вправлена не ​​в кладку над головним входом, а десь збоку, на висоті 14 метрів від землі. Швидше за все, це надгробна плита, якою під час ремонту заклали вікно в башті, або ж на ній увічнено ім’я майстра, що ремонтував споруду. При огляді можна помітити, що на цьому місці була квадратна ніша або вікно. Після установки плити у верхню частину ніші був вставлений випадковий камінь, а зазори забиті розчином, що не використовувався при будівництві самої Вежі. Те, що на місці плити було вікно, побічно підтверджується і його розташуванням — ніша перебувала майже на одному рівні з головним вікном вежі, але на протилежному від нього боці.

Про виникнення Дівочої вежі ходить багато легенд. Більшість з них пов’язані із значенням слова «Діва». Одна з легенд говорить, що шах вирішив видати свою дочку за нелюба. Намагаючись позбавити себе від такої долі і відрадити батька, дівчина попросила шаха побудувати вежу і почекати, поки будівництво не буде завершено. До моменту закінчення будівництва шах не змінив свого рішення і тоді дівчина зійшла на вежу і звідти кинулася в море. Після цього камінь, про який царівна розбилася, назвали «Каменем діви», і дівчата, будучи нареченими, приносили до нього квіти. Існує й інший варіант цієї легенди: після того, як вона кинулася в море, її коханий помстився за улюблену, убивши царя, але незабаром він дізнався, що русалки врятували дівчину. Через деякий час улюблені змогли знайти один одного і скріпити себе узами шлюбу. Легенда свідчить також і про те, що Каспійське море знаходилося біля самого підніжжя Дівочої вежі.

Згідно з переказами, біля Дівочої вежі був страчений святий Варфоломій, один з дванадцяти апостолів Ісуса Христа. На території Баку Варфоломій з’явився в I столітті, проповідуючи християнство серед язичницьких племен. Однак, вчення Варфоломія було відкинуто, і його стратили біля стін Дівочої вежі. В ході розкопок у Дівочої вежі були виявлені залишки стародавнього храму, яке ототожнюється з базилікою, зведеної над місцем загибелі апостола

Є різні наукові гіпотези про призначення Дівочої вежі. За одними даними, ще задовго до зороастризму на території Кіммерії-скіфів (турки) існували звичаї огнепоклонство, властиві цим племенам. На відміну від прихильників зороастризму, стародавні тюрки поклонялися своєму богові вогню Табіті. По всьому видно, що ця народжуюча вогонь земля була святим місцем огнепоклонства задовго до зародження зороастризму.

Прихильники цієї версії вважають, що Дівоча вежа була побудована на вогненних берегах Абшерона за методом древніх архітекторів-жерців Каспіан, Албанії, Мідії і є аналогом храму Ахура Мазди. Оскільки такі храми в період зороастризму вже не споруджувалися, Дівочу вежу можна віднести до VIII-VII століть до н.е. На думку кількох вчених, це період дахмазороастрійців. Вони поміщали тіла померлих земляків на вершині вежі, і після того, як ці тіла роздзьобують птиці, вони клали їх кістки вниз, користуючись системою з керамічних труб, поміщених в стінах вежі, а потім вже ховали.

Багато дослідників відносять призначення Дівочої вежі для релігійних цілей або ж вважають її місцем поклоніння, де проводилися релігійні ритуали. На їхню думку, Дівоча вежа була для місцевих жителів місцем, пов’язаним з їх віросповіданням і обрядами.

Структура побудови Дівочої вежі ще більше підтверджує припущення про те, що вона мала культове призначення. Якщо подивитися зверху, то Дівоча вежа нагадує форму пляшки, яка з давніх часів була поширеним символом вогню, світла і сонця. Крім цього, чотири з восьми вікон споруди, поміщені у верхній гладкій кладці, розташовані таким чином, що 22 грудня в день зимового сонцестояння, промені сонця, проходячи прямо через них, висвітлюють вежу зсередини. За припущеннями, саме в цей найкоротший день зими жерці проводили ритуали з метою відновити сили сонця для нового його обертання.

Все це доводить, що Азар (Асар) — бог Сонця, був володарем територій Ак-ер-у. Осіріс був головним богом Азар-Місерского пантеону. Бик є священним символом Осіріса, а баран був його сузір’ям. Цікаво, що на вході в Ічерішехер у верхній частині Парних воріт, поряд з двома декоративними дисками зображена голова бика з двома фігурами левів. І це не єдине зображення такого роду, знайдене в стародавньому Баку. Виходячи з вищевикладеного випливає, що зазначені анімалістичні символи є своєрідними оберегами даної місцевості.

Ці дослідження дають підставу для більш глибокого роздуму про Дівочу вежу як про спорудження з релігійно-філософським призначенням. Дана версія підтверджується в картах військових інженерів XIX століття, де вони називають Дівочу вежу — «Хунсар», що означало «Сонце Ансар» або ж «Замок сонця».

Деякі вчені висувають гіпотезу про астрономічне призначення Дівочої вежі, на що вказують елементи в будові, мабуть, призначені для стеження за деякими сузір’ями і річним циклом Сонця, що було найважливішим фактором у житті древніх людей.

На думку цих дослідників, Дівоча вежа побудована з метою стеження за річним сонячним обертанням і вивченням важливих процесів цього циклу. Це процеси зміни зими і осені. І тому не випадково, що вікна, контрфорс (виступ-опора вежі) і деякі структурні якості в певні дати виявляються в напрямку сонця.

Поряд з цим, Дівоча вежа використовувалася для спостереження за нічним небом. З вікон вежі можна бачити найяскравіші зірки небосхилу, такі як Ліру в сузір’ї Вега, Антарес у сузір’ї Скорпіона, Сіріус в сузір’ї великої Вовчиці. Більш того, кожне з вікон Вежі направлено в сторону певної зірки: одне до Сіріуса, інше до Венери, третє до Антарес і т.д.

У стародавні часи не існувало розбіжностей між релігією та наукою і тому версія використання Вежі в якості обсерваторії суперечить версії про її релігійне призначення.

Математичні дослідження показали, що конструкція Дівочої вежі базується на основі сакральних принципів. У первозданному стані пам’ятник був спорудою циліндричною за формою і порожньою всередині. Уздовж внутрішніх стін були вирубані сходи, що піднімаються вгору. Починаючи з 4 поверху до даху вікна, повторювали траєкторію Сонця, створюючи особливу дугу. Вікна в той же час були спрямовані на схід і до зимового сонцестояння (22 грудня). Астрофізичні дослідження показали, що в цей день його промені, проникаючи через вікна всередину, висвітлювали всю Дівочу вежу.

Висота Дівочої вежі в північній частині досягає 28 м, в південній частині — 31 м, товщина стін становить 5 м біля основи і 4 м вгорі. Всі вісім поверхів Вежі відокремлені один від одного кам’яними настилами і з’єднані сходами, вбудованими в стіни південно-східної частини споруди. Причому спочатку сходи між першим і другим поверхами були відсутні. Потрапити на другий поверх можна було тільки за допомогою мотузки, попередньо спущеною зверху. Природно, це було зроблено, щоб запобігти проникненню в Вежу випадкових людей.

У стінах Вежі існують дві вертикальні порожнини. В одній з них викладений кам’яний колодязь, жерло якого відкривається тільки з третього поверху. У разі облоги Вежі недоброзичливець не повинен був здогадатися про існування колодязя. Якби доступ в колодязь відкривався, наприклад, з першого поверху, то його легко можна було б блокувати або отруїти в ньому воду. Глибина колодязя від верхнього краю до заснування становить 21 метр. Колодязь і по сей день водоносний. За даними проведеного аналізу, вода в колодязі питна. З огляду на те, що Вежа знаходиться практично на березі моря, а в колишні часи і омивалася водами Каспію, конструкція колодязя з самого початку була ретельно продумана. Він розташовується нижче рівня моря, від чого і вода в ньому прісна.

У другій порожнині, починаючи з верхніх поверхів Вежі й дощенту, в стіні поміщені всунуті один в одного керамічні труби. Лінія труб проходила в нинішньому місці входу в башту. Нині представлені в музейній експозиції труби були виявлені під час розкопок поблизу Дівочої вежі. Труби виготовлені з кераміки, також використовуються у водоносній системі всього Ічерішехер.

Деякі вчені схиляються до того, що в середні століття Дівоча вежа була включена в оборонну систему держави Ширваншахов, і під час небезпеки звідси передавалися сигнали тривоги на інші башти — в нічні години за допомогою вогню, а в денні — з допомогою диму. В середні віки на Абшерона налічувалося близько 30 таких споруд. Деякі з них дійшли до наших днів (фортеці в сел. Мардакан, Рамана і ін.).

На думку вчених, потовщені стіни і колодязь, розміщений всередині стіни і невидимий з першого поверху, можна було використовувати тільки в оборонних спорудах.

В середні віки Ічерішехер був добре укріплений, його оточували дві фортечні стіни, а Дівоча вежа служила свого роду цитаделлю. Навіть якщо ворог захоплював першу стіну, то, нападаючи на другу, зустрічав на своєму шляху наповнений палаючої нафтою канал. Крім цього, захисники Фортеці використовували спеціальні посудини, виготовлені з кераміки, які наповнювалися нафтою і застосовувалися як своєрідні бомби: підпалюючи ґніт, їх кидали на атакуючого ворога.

Нарешті, підбиваючи підсумок варіантів використання Дівочої вежі протягом історії її існування, слід додати, що в XVIII-XIX століттях вона використовувалася в якості маяка. Відомо, що маяк почав світити 13 червня 1858 року, а до цього на Вежі майорів кріпосний прапор. Пізніше, зі зростанням міста, вогні маяка на вежі почали зливатися з нічними міськими вогнями, і в 1907 році маяк був перенесений на острів Наргін.

Отже, храм вогнепоклонників, обсерваторія, оборонна споруда, маяк — у Дівочої вежі багато іпостасей. Все це свідчить про те, що встановити точну дату споруди дуже складно, а її пряме призначення до сих пір не відомо. Природно, що зі зміною історичних реалій, змінювалося так само і призначення вежі. Побудована як культова споруда, Вежа могла використовуватися і як обсерваторія, а в середні віки була включена в оборонну систему Ічерішехер.

Еміль Еюбов