Незважаючи на початкові похвали за реалізм і не прикрашені дані, згодом радянська влада піддала Бабеля жорсткій цензурі. А в 1940 році він був страчений НКВС.
Ісаак Еммануїлович Бабель народився в сім’ї євреїв 13 липня 1894 року в Одесі. Навчався в школі і ВУЗі, потім відслужив в російській армії. Пізніше став відомий як письменник, спочатку публікуючи маленькі розповіді, а пізніше опублікував свої збірки оповідань «Конармия» і «Одеські розповіді».
Молодість і освіта
Ісаак Еммануїлович Бабель народився 13 липня 1894 року в місті біля Чорного моря – Одесі. Його батьки, Мануш Ицкович і Фейга Бобель (початкове вимова його прізвища), були євреями і ростили його та сестру в достатку.
Незабаром після народження Ісаака Бабеля його сім’я переїхала до Миколаєва, місто-порт, розташоване в 111 кілометрах від Одеси. Там його батько працював на закордонних виробників сільськогосподарського обладнання. Бабель, коли підріс, вступив в комерційне училище імені С. Ю. Вітте. Його сім’я повернулася до Одеси в 1905 році і Бабель продовжив навчання з приватними викладачами до тих пір, поки не вступив до Одеського комерційного училища імені Миколи I. Закінчив училище в 1911 році і вступив до Київського комерційного інституту, який в 1915 році на час Першої світової війни був перебазований в Саратів. Бабель закінчив інститут в 1916 році, після якого трохи часу присвятив вивченню юриспруденції в Петроградському психоневрологічному інституті.
Опубліковані твори і служба в армії
Бабель познайомився зі своїм майбутнім другом, письменником Максимом Горьким, в 1916 році. Їх дружба стала основним стимулом його життя. Горький друкував короткі розповіді Бабеля в журналі «Літопис», в якому працював редактором. Завдяки цьому Бабель почав співпрацювати з іншими журналами, а також газетою «Нове життя». В цей же час Бабель вступив до лав кавалерії російської армії в 1917 році, відслуживши на Румунському фронті і в Петрограді (нині Санкт-Петербург). Він пробув в армії кілька років, протягом яких писав свої нотатки про службу в ній для газети «Нове Життя».
У 1919 році Ісаак Бабель одружився з Євгенією Гронфейн – дочкою заможного постачальника сільськогосподарського обладнання, яку він раніше зустрів у Києві. Після служби в армії він писав для газет, а також більше часу приділяв написанню оповідань. У 1925 році він опублікував книгу «Історія моєї голубники», до якої увійшли оповідання, написані за мотивами історій з його дитинства. У 1926 році, після публікації книги «Конармия», він отримав визнання як письменник. Збори історій, написаних на основі його участі в радянсько-польській війні 1920 року шокували читачів своєї жорсткістю, а також вразили гумором, навіть перед обличчям жорстокості, і доступною манерою написання.
Визнання і усамітнення в 1930-х
У 1931 році Бабель публікує «Одеські розповіді» – цикл коротких історій, що відбулися в одеському гетто. І знову його хвалять за реалізм, простоту написання і вмілі зображення героїв з периферії суспільства. В «Одеських оповіданнях» героями стала єврейська банда і їх лідер Беня Крик. У 1935 році Бабель написав п’єсу «Марія» і чотири розповіді, серед яких були «Суд» і «Поцілунок».
Протягом 1930-х років діяльність і твори Бабеля потрапили під пильну увагу критиків і цензорів, які шукали навіть найменшу згадку про його нелояльність до радянського уряду. Періодично Бабель відвідував Францію, в якій жили його дружина з донькою Наталі. Писав він все менше і три роки провів самотньо. Його друг і найближчий прихильник – Максим Горький – помер в 1936 році.
Арешт і смерть
Як і багато його ровесників, в кінці 1930-х Бабель зазнав переслідувань під час «Великої чистки», яку почав Й. Сталін. У травні 1939 року, коли йому було 45 років, він був заарештований НКВД і звинувачений у членстві в антирадянських політичних організаціях і терористичні групи, а також в тому, що він шпигував на користь Франції і Австрії. Його стосунки з Євгенією Гладун-Хаютина, дружиною глави НКВД, були супутнім для арешту фактором. І хоча Бабель намагався оскаржити свій вирок і заперечував показання, які він дав під тортурами, його стратили 27 січня 1940 року.
Після смерті Сталіна в 1953 році добре ім’я Бабеля було відновлено, а з його книг було знято заборону. Його роботи потроху почали друкувати в Радянському Союзі і навіть в інших країнах. На даний момент він є одним з кращих новелістів у світі.