Ванда Василевська — польська і радянська письменниця, поетеса, драматург, сценарист і громадський діяч

631

Ванда Львівна Василевська народилася 21 січня 1905 року в Кракові в родині польського публіциста, етнографа і перекладача; міністра закордонних справ Польщі в 1918-1919 роках, одного з лідерів Польської соціалістичної партії Леона Василевського.

У 1927 році вона закінчила філологічний факультет Ягеллонського університету. Літературною діяльністю займалася з 1921 року. У 1928-1933 роках працювала вчителькою середньої школи в Кракові. Кандидат (по-польськи doktor) філософських наук.

У 1938 році В. Л. Василевська була звільнена з роботи за організацію страйку вчителів і до 1939 року співпрацювала в лівих газетах і журналах. Учасниця польського революційного руху.

У 1938 році переїхала до Варшави, де працювала в редакціях дитячих журналів, що видавалися Союзом польських вчителів.

Ванда Василевська активно боролася за амністію політв’язнів, організовувала страйки вчителів і була в опалі у польської влади. У 1939-му коли Гітлер підходив до Варшави, Василевській було відмовлено в отриманні візи на виїзд, так як їй загрожувала в’язниця за антиурядову діяльність.

У 1939 році Василевська пішла пішки до Львова і прийняла радянське громадянство. З великими труднощами їй вдалося вивезти з окупованої німцями Варшави доньку Єву.

У 1940-1962 була депутатом Верховної Ради СРСР 1-6 скликань (з 1940 року). Член ВСМ.

Автор трилогії «Пісня над водами» (1940-1952), в якій вона описала боротьбу поляків за національну незалежність. Її книги, на думку критиків, були «обвинувальним актом проти капіталізму в Польщі».

У 1941-1943 роках полковник В. Л. Василевська працювала в Політуправлінні РККА агітатором.

11 серпня 1941 року В. Василевська виступила з відозвою до польського народу, в якому закликала поляків до спільної з СРСР боротьби проти гітлерівської Німеччини (12 серпня 1941 відозву було надруковано в газеті «Известия», в подальшому неодноразово передруковувалося і набуло широкого росповсюдження).

В кінці 1941 року працювала в редакції фронтової газети Південно-Західного фронту.

Деякий час вона редагувала виходячу українською мовою газету «За Радянську Україну».

У 1942 році випустила повість «Веселка», в якій було показано мужність радянських людей у війні, і по якій в 1944 році був поставлений однойменний фільм.

З 1943 по 1945 роки В. Л. Василевська працювала головним редактором газети «Радянська Польща», була головою Спілки польських патріотів.

У 1944 році входила до складу Тимчасового Польського Уряду. У роки Великої Вітчизняної війни була головою Польської секції Всеслов’янського комітету і членом редакційної колегії журналу «Слов’яни». За спогадами К. М. Симонова, її творчість дуже любив І. В. Сталін.

У роки Великої Вітчизняної війни Ванда Львівна Василевська передала Сталінську премію в Фонд оборони на будівництво бойового літака, який вона просила назвати «Варшава».

У повоєнні роки жила в Києві. Написала повість «Просто любов» — «про велич радянського гуманізму і силі духу». Однак після смерті І. В. Сталіна її творчість була практично забута.