Традиційні прикраси гагаузів

574

Розмова піде про прикраси, без яких неможливо було уявити справжню гагаузьку жінку — зразка середини минулого століття. Та що там середини: традиційні гагаузькі прикраси завжди носили навіть в 60-70-х роках, надягаючи їх, бувало, поверх сучасних суконь, включаючи весільні. Дивлячись на сімейні фотографії, іноді здається, що раніше гагаузькі дівчатка і на світ з’являлися прямо в бусинках та  браслетах.

Завжди на контрастному і переважно темному тлі жіночого одягу яскравою плямою виділялися прикраси. По суті, вони були спеціальним елементом старовинного одягу гагаузок. Глухий воріт і нескладний крій старовинних суконь припускали безліч нагрудних прикрас. Вони були у вигляді монет і намиста. Обов’язковими в жіночому вбранні були золоті сережки та браслети (мідні — у бідних, срібні і золоті — у багатих). У гагаузьких музеях, здається, можна знайти такі експонати. Можливо, зберігаються вони і у когось вдома як пам’ять про предків.

Намиста, які купували (перламутрові, скляні, з каменів) надягали в кілька рядів. Їх носили і в будні, і в свята, і в гості, і на роботу. Але в урочистих випадках надягали їх в більшій кількості – всі прикраси, що були в будинку. Із розповідей наших предків стає зрозуміло, що молоді дівчата з малозабезпечених сімей, збираючись на хоро або на побачення, просили у своїх подружок поділитися прикрасами на вихід. І багато хто ділився.

Для наших предків ці прикраси були невід’ємною річчю в житті. Вони завжди їх носили на собі, лише знімали перед сном і купанням. Вважалося, що ці намиста були надзвичайно дорогоцінними.

Намисто було предметом гордості кожної гагаузької жінки. Воно виготовлялося із золотих або срібних монет — як дозволяв достаток сім’ї, причому монетки додавалися протягом усього життя. Їх також надягали на танці, на вихід і на весілля. Навіть сучасні (за тими мірками) наречені.

Ще кілька слів про намисто. Крім великих монет, які надягали на шию, були ще дрібні монетки, у яких було зовсім особливе призначення. Вони служили своєрідною міткою, що дівчина засватана. Таку монетку зазвичай пришивали до нижнього краю головної хустки, щоб всі бачили, що дівчина зайнята. Дірок для цього випадку, до речі, в монетах ніхто не свердлив — місцевий коваль обережно доліплював до них спеціальні вушка, через які і просмикувалася нитка.

З цими монетами були пов’язані і неприємні історії: у деяких дівчат їх просто непомітно зрізали, коли вони сиділи в кіно або в штовханині на танцях. Тому їх згодом стали прив’язувати до носової хустинки і носили на грудях. Ну, а потім і зовсім носити перестали, зрозуміло. Осучаснилися.

Ну і на завершення про традиційні прикраси: це седеф — перлове намисто, які привозили гагаузькі паломники, яким вдалося побувати на Афоні. Носили їх виключно в урочистих випадках .

Гагаузькі сережки теж мають свої особливості: по-перше, вони були дуже дорогими і не всі могли їх собі дозволити. По-друге, вони дійсно були наче цілий статок — справжні гагаузькі сережки були великими, важкими і завжди з золота найвищої якості.

Свято, на якому одаровували дівчат прикрасами – «Аннашмак». Це сватання по-гагаузьки. Традиційно під час аннашмака нареченій дарують прикраси (або спеціально куплені для цього випадку, або ті, які перейшли у спадок).