Буряти – народ, який пережив у своїй історії кілька неблагополучних періодів. Сьогодні вони існують в не дуже добре економічних умовах, але це не заважає їм підтримувати національний дух і віру в свій народ. Десятиліття ізоляції від інших народів світу сприяли тому, що буряти стали дуже дружною нацією. Для них велике значення мають сімейні узи і зв’язок з земляками в різного роду соціальних групах. Сучасним бурятам в спадок від предків дістався міцний характер. Вони проявляють стійкість перед життєвими труднощами. Звикли боротися за свій добробут і за всяку ціну досягати поставлених цілей.Ось чому в національній психології бурят утвердилися, з одного боку, такі якості як витриманість, розсудливість, небагатослівність, слабке вираження емоцій і почуттів, внутрішня врівноваженість, а з іншого – активно функціонували колективізм, взаємодопомога, взаємовиручка, старанність, стійкість споріднених зв’язків, небагатослівність і стриманість в міжособистісних відносинах, прагнення обійти гострі кути, конформність, терплячість у взаєминах. У бурятських сім’ях відбувається істотний вплив на особистість людини: дітей виховують сильними духом і тілом, формують конкретно-образне мислення. У суспільстві користуються повагою люди, які досягли висот у професійній діяльності, адже це підвладне впевненим в собі і сильним особистостям. Заохочення розсудливості і витриманості сформувало в бурять якусь внутрішню замкнутість, адже проявляти свою слабкість ганебно, а значить, потрібно стримуватися і дозволяти собі смуток лише наодинці. Слід зауважити, що буряти – НЕ індивідуалісти. При всій повазі до успішної особистості, в суспільстві бурятського народу діє колективізм, особливо в великих і дружних бурятських сім’ях. Один до одного вони ставляться з повагою і терпінням. Старшим представникам нації дозволено трохи більше, ніж іншим. Вони можуть давати установки, підкоряти своїй волі молодших родичів, керувати життям сімейства. Буряти, не дивлячись на активність їх темпераменту, люди не конфліктні. Для уникнення неприємних ситуацій вони використовують дипломатичність і максимальну терпимість.
Найхарактернішим в звичаях і традиціях бурят було те, що вони, як і у інших народів нашої країни в минулому, були тісно пов’язані з релігією. Шаманізм в Предбайкалье і ламаїзм в Забайкаллі, охоплюючи майже всі сторони життя бурят, були пов’язані з усякого роду жертвопринесеннями, пристроєм тайлагане, хериков, хурали. Народження дитини, весілля, хвороба або смерть людини, початок польових робіт, поїздка в місто, на полювання – все це повинно було супроводжуватися обрядами і церемоніями, перейнятими релігійним змістом, змушувало бурять звертатися до шаманів, ламам і іншим служителям культу.
Характерною рисою у бурят є гостинність. Правда, гостинність – це властивість багатьох народів, а не одних тільки бурят. Цим виключно гарною якістю однаково пишаються росіяни і казахи, українці і грузини. Але у кожного народу воно проявляється у своїй специфічній формі. У бурятів Іркутської області, гостинність полягає, зокрема, в тому, що гість, який приїхав до одного улусниками, вважається гостем всього улусу, і кожен домогосподар вважає своїм обов’язком запросити його, пригостити, а іноді і обдарувати. Так як кожен улусниками запрошує гостя, то останній повинен по суті обійти весь улус, побути в кожному будинку, покуштувати їжі і вина, інакше їм буде нанесена велика образа. За звичаєм шановному гостю покладається подавати сarаа(чаша з молоком або який-небудь молочної їжею. Гостю покладається покуштувати з неї і подати присутнім, щоб вони зробили те ж саме. Це називається саrаалха – побілити) і hаба (шкіряний посудину, в якому за старих часів містили араки. Звідси той, який тримає в руках цю посудину, називався hабаші. Нині під hаба розуміється будь-який посуд з вином, подана для розпивання). Якщо ж заколюють барана, то төөлей (бараняча голова, спеціально приготована для почесного гостя. Подача господарем тепла, прийом його гостем і наступні операції – все це супроводжується особливою церемоніальні.) подається чоловікові, грудинка – жінці. На честь гостя співаються пісні, в яких господарі висловлюють свою повагу до нього.